Батьківські установки (приписи) — це неусвідомлені установки, які дитина отримує від батьків у ранньому дитинстві. Вони формуються через слова, поведінку, інтонації, реакції, атмосферу у сім’ї. Ці установки стають внутрішніми законами, які керують життям дорослої людини автоматично. Вони стали такими природними, що людина не помічає їхнього впливу. Людина просто «чомусь» вибирає певних партнерів для життя, реагує певним чином в ситуаціях.
Ці внутрішні установки визначають життєві сценарії, поведінку у стосунках, фінансову успішність, здоров’я.
На консультаціях ми виявляємо ці установки, легалізуємо правду про них, розділяємо дорослу і дитячу частину і формуємо “дозволи” — нові внутрішні екологічні установки.
“Можна бути собою.”
“Можна відчувати.”
“Можна бути успішним і щасливим.”
Кейс з практики Клієнт прийшов з скаргою на постійний внутрішній ступор і емоційну холодність. На рівні тіла відчував зажатість у грудях.У роботі знайшли: в дитинстві будь-який прояв емоцій супроводжувався фразою “не драматизуй”.Через роботу з тілом (Психосоматика), дозволами та технікою «легалізації правди» він вперше дозволив собі проявити емоцію гніву без сорому. Результат: повернулась емоційність, зменшилась тривога, пішла тяжкість у грудях.
“Я відчував(ла), що мене не приймають справжньою. Мене любили за зручність.”
Батькам не подобалась ваша справжність. Вам дали сигнал: “Щоб тебе любили, будь такою, як ми хочемо, а не такою, якою ти є.”
Результат у дорослому житті: ви носите маску. Ви не знаєте хто ви насправді. Вам важко висловити свої справжні бажання, бо ви не впевнені чи вони вашими були.
“Мені казали: не плач, не злись, не перебільшуй.”
Ваші емоції були неприємні батькам. Вас вчили приглушувати, ховати, заперечувати те, що ви відчували.
Результат: багато дорослих людей просто не розуміють, що вони відчувають. Вони живуть як роботи — виконуючи функції, але не відчувають життя.
“За мене вирішували. Моє бачення ігнорували.”
Батьки знали краще. Завжди. Вашої думки не питали. Ваша ініціатива каралась. Вас вчили слухатися, а не думати.
Результат: у дорослому житті вам важко приймати рішення. Ви сумніваєтеся у своєму виборі. Вам здається, що всі знають краще — чоловік, начальник, мама, навіть незнайомець в інтернеті. Ви часто просите дозволу у людей, які з вами на одному рівні.
“Коли мені щось вдавалось — мене зупиняли або знецінювали.”
Ваш успіх лякав ваших батьків. Можливо, вони відчували заздрість до вашої молодості, можливостей. Можливо, боялись, що ви їх перевершите або покинете.
Результат: ви гальмуєте себе за крок до успіху. Все йде добре, успіх близько, а потім — раптом ви щось зробите не так або ж відступаєте. Ви саботуєте власний успіх, ще перш ніж він прийде.
Кейс з практики Клієнтка відкладала запуск свого проєкту вже два роки. На кожному кроці знаходила привід «ще почекати».У роботі вийшли на припис: у дитинстві її успіх завжди викликав конфлікт між батьками, і вона навчилась гасити себе, щоб не провокувати сварок.Після легалізації правди і дозволу бути видимою ми сформували нову опору: “Мій успіх безпечний”. Результат: за тиждень запустила проєкт, знайшла перших 10 клієнтів.
“Близькість означала контроль, критику або біль.”
Можливо у сім’ї були маніпуляції, емоційна залежність, критика замість підтримки. Або батьки просто не знали як бути близькими, і ви навчилися триматися на відстані.
Результат: вам краще бути самотнім, хоча в середині ви прагнете стосунків. Вам важко з другими. Близькість лякає. Ви прагнете любові, але не вмієте її прийняти. У стосунках ви триматеся на дистанції, бо глибоко всередині знаєте, що близькість — це біль.
“Я відчував(ла), що заважаю або що моє народження — небажане.”
Дитина відчувала: Мене не чекали. Я нікому не потрібна. Можливо батьки говорили це прямо, або дитина це відчула у їхніх реакціях.
Результат: людина має схильність до саморуйнування — фізичного або психічного. Вона неусвідомлено саботує своє здоров’я, відносини, кар’єру — “Якщо я не мав(ла) права народитись, то я не маю права жити повноцінно”.
“Хвороба була способом отримати любов чи увагу.”
Єдиний спосіб отримати турботу від батьків — це захворіти. Єдиний спосіб бути важливим — це мати проблему. Здоровий — залишається сам. Хворий — отримує увагу.
Результат: багато людей придумують собі хвороби. Вони неусвідомлено розвивають симптоми, коли їм потрібна увага. Вони часто хворіють, коли потрібно розслабитись. Вони думають, що здоров’я означає непотрібність.
“Мене рано зробили дорослим, відповідальним, сильним.”
Можливо, ви рано почали турбуватись за батьків, брати на себе їхні проблеми, бути емоційною опорою.
Результат: коли ви виростаєте, ви забули як грати, бути легким. Ви думаєте, що розслаблення — це слабкість і проблеми. Вам важко нічого не робити. Ви контролюєте все.
“Коли я хотів(ла) більшого — мене зупиняли: «не висовуйся».”
Хто ти такий щоб цього хотіти? Люди такі як ми не мають права на більше. Не висовуйся, всі почнуть тебе ненавидіти.
Вас вчили боятися власних амбіцій. Вас карали за великі мрії.
Результат: ви починаєте, але не завершуєте. Ви мрієте, але не вірите.
“Я відчував(ла) себе чужим у сім’ї, не таким, як усі.”
Або ви були іншими в сім’ї. Або вам говорили, що ви інші. Ви не підходили. Ви не вписувались.
Результат: ви шукаєте своє місце в світі, але якась частина всередині вас знає, що для вас ніде нема місця. У роботі, у стосунках, у групі друзів — де б ви не були, є відчуття: “Я тут не свій”.
“Мої бажання не враховувалися, мене не слухали.”
Ваше “хочу” було не важливим. За столом ви мали мовчати, бо “дорослі говорять”. Ваші думки ніхто не запитував. Вас не слухали.
Результат: ви навчилися себе ігнорувати. Вам важко сказати “ні”. Ви приносите себе в жертву. Вам здається, що ваші потреби егоїзм.
“Мене вчили бути зручним, не показувати силу.”
Ваша сила лякала батьків. Можливо, розцінювали силу як загрозу своїй владі, авторитету.
Результат: ви не знаєте як постояти за себе. Як сказати “ні”. Вам здається, що якщо ви проявите силу — вас не будуть любити.
Установки не завжди очевидні. Психіка захищає себе і ховає те, куди боляче дивитись. Тому установки маскуються і видаються нам природною частиною себе. Але є способи розпізнати їх.
Установки звучать у формулюваннях типу:
Приклади:
“Я не можу розслабитись, поки все не зроблю.” → припис “Не будь дитиною / Не відпочивай”
“Я не хочу бути в центрі уваги, мені ніяково.” → припис “Не будь видимим / Не будь успішним”
“Я не маю права просити допомогу, це егоїзм.” → припис “Не будь важливим”
Відповіді покажуть які частини вашого “Я” були заборонені.
Установки часто “зберігаються” в тілі:
Тіло не брехає. Воно пам’ятає те, що ум забув.
Якщо один і той же сценарій повторюється в різних сферах — це не випадковість, це батьківський припис.
Ці питання показують де саме закладена програма.
Коли людина усвідомлює, яка установка керує її рішеннями, виборами, поведінкою — це можна змінити.
Але тут є важлива деталь: важко виявити установки самостійно. Чому? Тому що психіка приймає їх за основу. Вам здається, що ви так завжди думали і такою були.
Потрібно дозволити собі бути чесним про припис. Назвати його. Зрозуміти що він був адаптацією, стратегією виживання. Це було необхідно у дитинстві, коли ви залежали від батьків. Але це вже не потрібно у дорослому житті.
Розділити дорослу частину себе від дитячої частини. Зрозуміти: той припис — не мій. Він походить з дитинства, від батьків. Я його вибрав(ла) не свідомо, щоб вижити.
Сформувати новий дозвіл — екологічну установку, яка повертає силу та свободу:
Якщо ви впізнали в собі один чи кілька приписів — приходьте на консультацію.
Самостійна робота з приписами можлива, але часто вона неповна. Спеціаліст допомагає виявити установки через тіло, емоцію, нове рішення. Допомагає перезаписати програму, щоб вона працювала на вас, а не проти вас.
