Панічні атаки психосоматика розглядає як складну взаємодію між психікою та тілом, де фізичні симптоми стають головним проявом внутрішнього конфлікту. Психосоматика панічних атак допомагає зрозуміти, чому традиційні методи лікування не завжди ефективні, і показує шлях до справжнього одужання через роботу з першопричинами.
Панічна атака – її симптоми в першу чергу відбуваються в тілі, тому самий ефективний спосіб роботи з панічними атаками через відчуття в тілі.
Панічна атака – це не просто “страшно”, це сигнал тіла що потрібний захист. Наше тіло, як досконала система виживання, запускає каскад фізіологічних реакцій, які колись допомогли нашим предкам втекти від реальної небезпеки.
Панічна атака – це реакція психіки і тіла на те, що колись людина була в небезпечній для неї ситуації. Не сама ситуація була небезпечною. Людина оцінила ситуацію як небезпечну в цей момент часу. І виходячи з тієї оцінки вона прийняла якесь рішення.
Коли людина переживає сильний стрес або травматичну подію, її нервова система “записує” цю інформацію як потенційну загрозу. З часом схожі ситуації, навіть якщо вони об’єктивно безпечні, можуть активувати той же механізм захисту.
Панічна атака — це набутий рефлекс. Колись була ситуація, що спричинила страх, і ваше тіло “навчилося” так реагувати. Тригером можуть бути – місце, люди, відчуття, запахи, події, які запускають спогад тіла.
Наш мозок має унікальну здатність створювати асоціативні зв’язки. Якщо під час стресової ситуації присутні певні фактори (запах, звук, освітлення, люди), мозок може “зв’язати” їх із небезпекою. Пізніше, коли людина стикається з подібними факторами, тіло автоматично запускає реакцію “бий або втікай”.
Приклад із життя: У дитинстві ви застрягли на ігровій площадці — ви злякались, вас врятували. Ви про це забули. В дорослому віці вам стає погано в ліфті чи інших тісних місцях. Чому? Тіло “пам’ятає”.
Ще приклад: Вас висміяли в школі під час виступу. Вам було боляче, неприємно. У дорослому віці виступи перед колегами викликають паніку. Тіло реагує так, ніби ви знову “в небезпеці”.
Ці приклади показують, як дитячі травми можуть проявлятися в дорослому житті у вигляді панічних атак. Важливо розуміти, що це нормальна реакція нервової системи на те, що вона сприймає як загрозу.
Звісно людина може зрозуміти що приводить до панічних атак і уникати цього (уникати тригерів). Але це шлях в нікуди!
Уникати тригерів – це спроба втекти, але якість життя сильно знижується. Коли людина починає обмежувати свою активність через страх панічних атак, це призводить до ще більшої тривожності та формування так званої “агорафобії” – страху перед певними місцями або ситуаціями.
З часом навіть думка про ситуацію здатна викликати симптоми панічної атаки:
Проблема в тому, що не вийде втікати, уникати ситуацій і місць, які приводять до панічних атак, все життя. Важливо прийняти проблему і працювати з нею. Пройти якісну терапію.
Уникання лише посилює страх, бо людина не має можливості переконатися в безпечності ситуації та “перенавчити” свою нервову систему.
Психосоматика працює з першопричиною і реакцією тіла. Цей підхід визнає, що панічні атаки психосоматика може ефективно лікувати через комплексну роботу з травматичними спогадами та зміну реакцій тіла.
1. Пошук першої ситуації (травматичної події):
Регресивна терапія дозволяє безпечно повернутися до моменту, коли сформувалася травматична реакція. Це може бути як яскрава подія, так і серія менш помітних стресових ситуацій.
2. Перепроживання і зміна реакції:
Цей етап дозволяє переосмислити травматичний досвід з позиції дорослої людини, яка має більше ресурсів та розуміння ситуації.
3. Нова стратегія реагування:
На цьому етапі формуються нові нейронні зв’язки, які замінюють старі патерни реагування на більш адаптивні.
Результат: Тіло більше не включає панічну атаку як реакцію на тригери, бо “навчилось” новому способу взаємодії зі світом.
Психосоматика панічних атак показує, що справжнє одужання можливе тільки через роботу з першопричинами, а не з симптомами. Коли людина опрацьовує травматичний досвід та змінює свою реакцію на нього, панічні атаки зникають природним шляхом.
Отже, панічні атаки – це набутий рефлекс, який формується внаслідок травматичного досвіду. Ваше тіло “навчилося” реагувати на певні тригери як на небезпеку, навіть коли реальної загрози немає. Це не хвороба, а сигнал про те, що колись була ситуація, яку нервова система “записала” як небезпечну.
Уникання тригерів – це не рішення проблеми. Так можна тільки погіршити якість життя та сформувати ще більше страхів. Важливо розуміти, що не вийде втікати від ситуацій, які викликають паніку, все життя. Потрібно працювати з першопричиною.
Психосоматичний підхід дозволяє знайти початкову травматичну ситуацію та безпечно її опрацювати. Коли ви дивитеся на минулу подію з позиції “тут і зараз”, тіло розуміє, що ви вижили і небезпека минула. Це дає можливість сформувати нову, здорову реакцію замість панічної.
Якщо панічні атаки впливають на ваше життя, зверніться до спеціаліста психосоматики. З правильним підходом можна досягти ефективних результатів у короткі терміни.
Пам’ятайте, що панічні атаки можна подолати. Тіло здатне “навчитися” новому способу реагування. Психосоматична робота відкриває шлях до життя без страхів та обмежень.
