Зазвичай люди думають про переїдання, як про «нема сили волі, нема міри». Відносяться до переїдання як до некорисної звички. Але часто за переїданням стоять психологічні причини, такі як: пригнічені емоції, внутрішня напруга, тривога, скука, відчуття покинутості чи самотності.
Ця стаття допоможе вам зрозуміти, що саме ховається за звичкою тягнутися до холодильника без причини.
Психосоматика — це зв’язок тіла і психіки. Те, що відбувається у психіці, впливає на тіло. Тому часто переїдання — це спосіб справитись із внутрішньою напругою, тривожністю, пригніченими емоціями.
Це найчастіша причина переїдання, яка бере початок у нашому дитинстві.
Ви були маленькими. Щось вас ранило, налякало, розстроїло. Може, ви впали з велосипеда і плачете від болю. Може, вас образили однолітки… І тут мама пропонує вам чай з печивом, тато дає вам улюблену цукерку. І поступово біль стихає, ви забуваєте чому плакали. Щось смачне перекриває неприємні відчуття. Ви відволікаєтесь від неприємних відчуттів і ваш мозок запам’ятовує цей паттерн: стрес – їжа – полегшення. Формується звичка.
В дорослому житті ви робите те саме. Дедлайн на роботі, партнер сказав щось неприємне… І ви уже сидите перед телевізором з морозивом, чіпсами чи великою порцією торту. Ви можете навіть не усвідомлювати, що їсте. Руки рухаються автоматично. Мозок просить «ліки» від дискомфорту.
Не менш поширена причина.
Уявіть: у вас вільна неділя. Немає конкретних планів. Немає термінових справ. Формально це мав би бути день для себе. Але замість того, щоб займатися чимось цікавим, ви відчуваєте скуку.
Часто люди заповнюють скуку їжею. Адже їжа – це найдоступніший, найбезпечніший спосіб щось відчути і швидко. Коли ви їсте щось смачне, ви відчуваєте. Ви отримуєте дофамін і на кілька хвилин не відчуваєте цього неприємного відчуття – скуки.
З часом формується звичка: людина перестає навіть пробувати заповнити вільний час чимось іншим. Навіщо читати книгу, коли можна поїсти? Навіщо йти на прогулянку, коли можна сидіти в соцмережі і паралельно їсти?
Людина намагається заїсти свою невпевненість. Їжа, як джерело тимчасового задоволення (викид ендорфінів) і втеча від негативних думок про себе.
Кожна порція – це спроба почуватися краще. Кожна чашка чаю з цукеркою – це спроба дати собі хоча б капельку любові і прийняття, яких людина не отримує від себе самої.
Але тут є іронія. Після того, як людина переїла, внутрішній критик стає ще гучнішим: ти знову переїла, тепер ти ще товстіша. І цикл повторюється.
Це психологічна причина часто йде з дитинства.
Батьки були зайняті і дитина, яка потребувала уваги, не отримувала цього достатньо. Що робить дитина в такій ситуації? Вона намагається стати помітною. Іноді через хорошу поведінку, іноді через їжу і збільшення габаритів. Підсвідомо людина думає: якщо я більшою за розміром, люди нарешті звернуть на мене увагу. Я можу не сподобатися їм, але вони помітять мене. І помітність — це все одно краще, ніж непомітність.
Кейс з практики Дитинство клієнта пройшло з мамою, яка часто була на роботі. В дитинстві він намагався привернути її увагу, але не завжди вдавалось. З часом він знайшов спосіб: стати більш помітним через вагу. В дорослому житті клієнт симпатичний молодий чоловік, але завжди утримував надмірну вагу. Щоб він не робив, вага нікуди не дівалась. Коли ми почали розбиратись, виявилось: глибоко всередині він все ще чекав, що якщо він буде достатньо помітним, мама нарешті скаже: я тебе бачу, я тебе люблю, пробач що не була поруч. Наша робота була спрямована на те, щоб клієнт дав собі ту увагу і визнання, яку він очікував від мами. Коли він почав це робити, потреба в переїданні спала сама собою. Вага йшла вниз повільно, але природно, без особливих зусиль.
Це одна з найболючіших причин.
Часто самотність – це відчуття, що вас ніхто не розуміє по-справжньому. Що ви самотні у своєму страху, у своєму болі, у своїх мріях. Що нікому до вас немає справи. І їжа для такої людини стає єдиною дружбою, втіхою, яка завжди доступна.
Це психологічна причина, що часто залишається непоміченою, і люди дивуються, як їм вдається так швидко набрати вагу, навіть якщо вони схудли.
Люди, які не хочуть привертати увагу протилежної статі, підсвідомо заїдають і товстішають. Плюс – це захист від зовнішнього світу. Заїдання, як наслідок надмірна вага позволяє не привертати увагу, дозволяє сховатись на слем жиру. Тобто людина підсвідомо прагне сховатись за зайвими кілограмами.
Небажання подобатись протилежній статі. Часто в дитинстві батьки внушають дітям, що краса і привабливість — це небезпечно, погано.
У дорослому віці формується підсвідомий страх стосунків, близькості. Людина починає їсти і набирати вагу. З одного боку — щоб стати непривабливою, з іншого — щоб приглушити емоції та бажання бути у стосунках.
Потрібно працювати зі страхом стосунків.
Це причина, яка посилюється з кожним роком, оскільки ми все більше часу проводимо перед екранами.
Спробуйте цей експеримент: з’їсте щось смачне, дивлячись у телефон або телевізор. Ви навіть не помітите, скільки ви з’їли. Ви можете зїсти велику тарілку чогось і навіть не помітити цього. Чому? Тому що ваша увага розділена. Мозок зайнятий екраном і сигнали ситості не доходять до свідомості вчасно. А коли ви їсте, зосередившись лише на їжі, коли ви дійсно смакуєте, дійсно жуєте, дійсно відчуваєте кожен шматок… Вам швидко стане скучно просто їсти.
Це факт: ми частіше переїдаємо не тому, що голодні, а тому, що наша свідомість відволікається.
Коли ви були дитиною, батьки змушували вас доїдати все на тарілці. «В Африці голодуючі діти! Ти будеш сидіти, доки не з’їш усе!» Вам казали, що це неправильно залишати їжу. Вам треба їсти, навіть якщо вже ситі.
Роками такої практики ваше тіло розучилось розуміти сигнали ситості. Тіло перестало довіряти собі. Замість того, щоб слухати фізіологічне відчуття ситості, ви почали слухати голос батька: «Доїж!». В дорослому житті це означає, що ви часто не знаєте, коли зупинитися. Ви можете їсти не тому, що голодні, а тому, що лишилась їжа на тарілці.
Також, формується звичка: якщо все доїм – потім можна буде робити щось приємне (гуляти, бавитися). У цьому випадку порушується відчуття ситості. У дорослому житті людина не розуміє, коли їй вже достатньо.
Кейс з практики Клієнт звернувся до мене з питанням зайвої ваги і переїданням. В розмові ми виявили що він мав дитячі спогади: батько завжди говорив: «Ти будеш сидіти, доки не з’їш усе на тарілці». З часом клієнт втратив здатність розуміти, коли йому достатньо. В дорослому житті він міг з’їсти цілу велику піцу, десерт і не один і не почуватись ситим. В роботі ми сфокусувались: їсти повільніше, дивитись на їжу, дійсно смакувати. Без телефона, без телевізора. Лише їжа і його відчуття. За два місяці клієнт знову почав розуміти, коли його тіло каже «достатньо».
Компенсація радості
Їжа як компенсація радості, любові, турботи. З дитинства сформувалася зв’язка: солодке = радість, свято, любов. Якщо є брак цього — достатньо з’їсти побільше солодкого.
Потрібно працювати над тим, як отримувати радість більш екологічними способами.
Заповнення пустоти
У людини багато проблем, невирішених питань у житті, відсутність радості, бажань, близьких стосунків… Їжею людина намагається заповнити цю пустоту. У цьому випадку відчуття ситості майже не настає.
Зриви після дієт
Людина хоче швидко схуднути, сідає на жорстку дієту. З часом не витримує, і організм починає вимагати більше їжі, щоб наїстися із запасом до наступного «голодування».
Їжа як відпочинок
У людини велике навантаження, багато обов’язків, очікувань. Тоді їжа стає відпочинком, часом для себе і можливістю розслабитись. Це актуально для людей, які не вміють і не дозволяють собі відпочивати.
Якщо ви впізнали себе в одній або кількох причинах вище, важливо розуміти: Сила волі не допоможе. Не допоможе голодування, не допоможе спорт до виснаження, не допоможе критика самого себе. Чому? Тому що ви не займаєтесь причиною. Ви працюєте з наслідком.
Справжня зміна починається з розуміння: що стоїть за вашим переїданням? Яка емоція його запускає? Яку потребу ви так закриваєте?
Під час роботи з психосоматологом ви:
Якщо ви впізнали в цих причинах себе і готові до змін, записуйтесь на консультацію. Разом ми розберемось у причинах вашого переїдання. Ви готові розпочати?
