Багато людей не розуміють, що таке сепарація з батьками, для чого вона потрібна і як її пройти правильно.
На цю тему багато і довго працюють з психологами, але результати більшість людей не задовольняють. І пов’язано це з надмірними очікуваннями або нерозумінням суті процесу психологічного відділення від батьків.
Що таке сепарація?
Сепарація з батьками — це психологічне відділення дорослої людини від батьків, перехід до самостійного, незалежного життя.
Що НЕ є сепарацією від батьків
Перше, на що хочу звернути увагу ️
Часто, коли мова йде про сепарацію, люди думають, що повинні відмовитись від своїх батьків, не підтримувати з ними контакт. Але це не так!
- Сепарація — це не відмовитись від батьків, не припинити з ними відносини, не ігнорувати батьків.
- Сепарація з батьками — це коли ви живете своє життя, батьки живуть своє життя, і у вас це не викликає роздратування, почуття провини.
- Сепарація — це коли ви усвідомлюєте себе дорослою особистістю, зі своїми інтересами, цінностями, вподобаннями, відповідальністю.
- Сепарація від батьків — це відсутність психологічної залежності від них.
16 ознак відсутності сепарації з батьками
Як зрозуміти, що психологічне відділення від батьків ще не відбулось?
- Проживання разом із батьками. У вас відсутній власний простір, де лише ви маєте право щось змінювати. До вас можуть заходити будь-коли. У вас нема свого місця, де ви можете побути наодинці.
- Фінансова залежність. Ви залежите фінансово від батьків. Сюди ж — ви не оплачуєте комунальні, продукти, побутові витрати…
- Потреба в схваленні. Перед тим як прийняти рішення, зробити якусь дію, ви думаєте: що скажуть на це батьки, як вони відреагують.
- Залежність від оцінок. Ви потребуєте схвалення, схвальних оцінок. І не лише батьків.
- Проблеми в особистих стосунках. У вас нема партнера для стосунків, або у вас складні стосунки з партнером.
- Короткі стосунки. Ваші стосунки швидко закінчуються.
- Негативні емоції. Ви злитесь на батьків, ображаєтесь, маєте до них претензії.
- Гіперопіка батьків. Ви краще знаєте, що потрібно вашим батькам, очікуєте їх, вважаєте маленькими і безпорадними.
- Складність відмовити. Вам важко сказати “НІ”, відстояти свою точку зору і перед батьками, і перед іншими людьми.
- Відчуття безпорадності. У вас часто присутнє відчуття, що ви не справитесь самі, що вам потрібна допомога і підтримка.
- Відчуття незрілості. Є відчуття, що ви ніяк не виростете і постійно маленькі.
- Дискомфорт зі старшими. У компанії старших людей вам ніяково.
- Складність вибору. Вам важко робити вибір.
- Фінансові труднощі. Гроші до вас йдуть важко, і заробляєте ви мало. Хочете більше, але не виходить чомусь.
- Невизначеність бажань. Не знаєте, чого хочете. Вам здається, що потрібно підрости і тоді…
- Почуття провини. У вас постійне відчуття провини перед батьками.
Коли відбувається сепарація від батьків?
Процес психологічного відділення від батьків зазвичай починається з народження дитини і в нормі закінчується в підлітковому віці.
Але в нашому суспільстві цей процес у більшості людей ніколи не закінчується. Люди живуть з батьками, залежать від батьків, «приймають» рішення під батьківським контролем.
Що означає справжня сепарація?
Ще раз підкреслю: сепарація не означає припинити контакт з батьками.
Сепарація з батьками означає вийти з комунікації “дитина — дорослий” і почати спілкуватись як дві дорослі людини.
Психологічне відділення від батьків означає дати батькам жити їхнє життя, робити помилки і дати собі можливість жити своїм життям, робити свої помилки, вибори, будувати життя за власним сценарієм.
Скільки часу потрібно на сепарацію з батьками?
Сепарація — це процес. І не швидкий. Якщо людина має бажання, процес сепарації у дорослому віці можна завершити за 6 місяців.
Результати успішної сепарації
По завершенні психологічного відділення від батьків людина стає самостійною.
Людина може дати собі відповіді на такі питання, як:
- Хто я?
- Чого я хочу?
- Що для мене в житті важливо?
Як зрозуміти, що сепарація з батьками завершена?
Ознаки успішного психологічного відділення від батьків:
- Ви спокійно живете своїм життям і насолоджуєтесь своєю самостійністю, незалежністю.
- Ви не думаєте, що скаже мама і тато.
- Своїм батькам ви також дозволяєте жити так, як хочуть вони, навіть якщо ви і не згодні з їхнім вибором.
- Ви можете знаходитись як з батьками, так і без них. І в обох варіантах вам нормально, спокійно, безпечно.
